25.12.2002 р. Справа № 0/0000-00/000

За позовом: Прокурора Ш-кого району м. Л-ва в інтересах держави в особі
Управління Державного казначейства у Л-кій області (м. Л-ів)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "О-н-Е-т" (м. Л--ів),
третя особа на стороні позивача: Л-ке обласне управління земельних ресурсів
(м.Л-ів)
Суддя: Д-а О.І.
Про: стягнення 1 224 476 грн.
Представники:
Від Прокурора: Ф-як
Від Позивача: А-ко
Від Відповідача: Г-кий Н.О.
Від Третьої особи:

Позов заявлено Прокурором Ш-го району м. Л-ва в інтересах держави в особі Управління Державного казначейства у Л-кій області до ТзОВ "О-н-Е-т" про стягнення втрат лісогосподарського виробництва у розмірі 1 224 476 грн.
Представники прокурора, позивача в судове засідання з'явились, витребувані ухвалою суду документи у повному обсязі не подали, позовні вимоги підтримують повністю.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, витребувані ухвалою суду документи подав, позовні вимоги заперечує повністю, з підстав викладених у відзиві №000/000-0 від 05.12.2002 р.
У зв'язку з тим, що відповідно до пункту 5 Постанови КМУ '"Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" № 1279 від 17.11.1997 р. контроль за виконанням цієї постанови покладено на Державний комітет по земельних ресурсах, та на клопотання представника прокурора суд залучив в якості третьої особи на стороні позивача Л-ке обласне управління земельних ресурсів і відклав розгляд справи на 25.12.2002 р.
В продовженому судовому засіданні третя особа подала пояснення по суті спору, в якому позовні вимоги підтримує повністю, представник прокурора не з'явився, хоча належним чином про час і місце судового засідання був повідомлений.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника прокурора за наявними матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників прокурора, позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
27 грудня 2001 р. відповідно до рішення виконавчого комітету Б-кої селищної ради № 660 Товариству з обмеженою відповідальністю "О-н – Е-т" було надано у постійне користування земельну ділянку площею 13,2333 га, що по вул. Л-кій, 0 в смт. Б-чі для обслуговування бази відпочинку та ведення підсобного господарства. Вказане підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 28.12.2001 р., зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 00.
В обгрунтування позовних вимог представники прокурора, позивача, третьої особи покликаються на те, що відповідно до статті 90 (Відшкодування втрат сільськогосподар-ського і лісогосподарського виробництва) Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. № 561-XII (на сьогоднішній час втратив чинність) та статті 207 (Умови відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва) Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. №2768-111 (чинний з 01.01.2002 р.) відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. Відповідно до пункту 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою КМУ №1279 від 17.11.1997 р. відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадяться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок. Оскільки, з моменту затвердження технічної документації минуло більше 6-ти місяців, а відповідач не сплатив втрат від лісогосподарського виробництва прокурор просить стягнути їх в примусовому порядку. В обґрунтування розміру втрат лісогосподарського виробництва прокурором був представлений розрахунок на суму 1 224 476 грн.
Представник позивача пояснив, що відповідно до ст. 43 Закону України "Про державний бюджет України на 2002 рік" кошти за відшкодування втрат лісогосподарського виробництва повинні перераховуватися до спеціального фонду Державного бюджету України в повному обсязі.
В заперечення позовних вимог відповідач зазначив, що з аналізу норм статей 90 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. №561-ХП, 207 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. №2768-111 та постанови КМУ №1279 від 17.11.1997 р. вбачається, що однією із підстав для нарахування та відшкодування втрат лісогосподарського виробництва є вилучення (викуп) лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва у лісовому господарстві. Тобто, на думку відповідача, має відбутися перехід права власності на лісові землі. Крім цього, відповідач зазначив, що на сьогоднішній час він не є власником земельної ділянки площею 13,2333 га, що по вул.Л-кій, 0 в смт. Б-чі, а лише володіє і користується нею на правах постійного користування, а тому не повинен сплачувати втрати лісогосподарського виробництва.
Також, відповідач зазначив, що для нарахування та відшкодування втрат лісогосподарського виробництва необхідно, щоб земельні ділянки вилучалися та надавалися (викуплялися) безпосередньо із земель лісового фонду. Як пояснив відповідач вищезгадана земельна ділянка була надана йому із земель запасу, які відносилися до категорії земель рекреаційного призначення. Тим більше, зазначена земельна ділянка була добровільно передана Л-ким лісопарковим господарством Б-кій селищній раді до земель запасу, оскільки вона використовувалася населенням як зона відпочинку (підтверджується листом №472 від 03.07.2002 р.).
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що заперечення відповідача є обгрун-тованими, а позов є безпідставним і необгрунтованим та не підлягає до задоволен-ня виходячи із наступного.
Відповідно до статей 90 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. №561-ХП, 207 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. №2768-111 та постанови КМУ №1279 від 17.11.1997 р., якою затверджені "Нормативи втрат сільськогосподарського і лісогоспо-дарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" та "Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню", відшкодуванню підлягають втрати лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва у лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із лісогосподарським виробництвом. Враховуючи те, що і при вилученні і при викупі здійснюється перехід права власності, а ТзОВ "О-н-Е-т" володіє земельною ділянкою на праві користування (постійне користування) воно не повинно відшкодовувати втрати лісогосподарського виробництва.
Підставою для нарахування та сплати втрат лісогосподарського виробництва є вилучення (викуп) земельної ділянки безпосередньо із земель лісового фонду. Як свідчать документи (довідка № 00 від 30.01.2002 р., лист № 000 від 31.10.2002 р., акт вибору земельної ділянки ТзОВ "О-н-Е-т"), представлені відповідачем, земельна ділянка, що була відведена йому у постійне користування надавалася із земель запасу, а не із земель лісового фонду, і відносилась до категорії земель рекреаційного призначення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 32, 43, 49, 82, 84, 85, ГПК України суд:
вирішив:

У позові відмовити повністю.

Суддя О.Довга