Роз’яснення щодо припинення права користування земельними ділянками юридичним особам, які систематично не сплачують земельний податок

У пункті «д» статті 141 Земельного кодексу України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою наведена систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Підпунктом 8 пункту 11 частини другої статті 103 Закону України від 25.03.2005 №2505-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» статтю 17 Закону України «Про плату за землю» доповнено новою частиною, яка конкретизує випадок припинення права користування землею через систематичну несплату плати за землю.
Так, згідно названої частини статті 17 Закону України «Про плату за землю» несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками – протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками. Безпосередньо порядок припинення права користування окремим чином в законодавстві не визначений.
Користування землею в Україні може бути у формі оренди або постійного користування та є платним. У разі невнесення землекористувачем плати за землю у встановленому порядку, має місце порушення користувачем земельної ділянки зобов’язання щодо сплати земельного податку або орендної плати. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання передбачає настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
У разі порушення умов договору оренди в частині несплати орендної плати, враховуючи договірний характер зобов’язань, за відсутності згоди боржника на добровільне погашення заборгованості за договором врегулювання цих суперечностей між сторонами, припинення права користування шляхом розірвання договору оренди згідно статей 32, 35 Закону України „Про оренду землі” відбуватиметься в судовому порядку.
Питання про припинення права постійного користування через систематичну несплату земельного податку має вирішуватися з огляду на положення Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. За статтею третьою цього Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. При цьому податковим боргом (недоїмкою) визнається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Таким чином, у разі систематичної несплати земельного податку та орендної плати припинення права користування земельними ділянками має здійснюватися у судовому порядку з одночасним вирішенням питань про стягнення заборгованості перед бюджетом та звільнення земельної ділянки (якщо на ній розташовані об’єкти нерухомості, інше майно боржника).
Враховуючи, що за статтею 27 Закону України „Про плату за землю” контроль за правильністю обчислення та справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюють органи державної податкової служби, виявлення інформації щодо ненадходження плати за землю до місцевих бюджетів та вжиття заходів щодо погашення заборгованості мають здійснювати ці контролюючі органи.
Питання про припинення права постійного користування та розірвання договору оренди землі мають вирішуватися судом за ініціативою органів місцевого самоврядування, виконавчої влади як сторони у договорі (орендодавця) та як органів, на які пунктом 12 „Перехідні положення” Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності покладено розпорядження земельними ділянками.